Інерційність системи зрошення

Інерційність системи зрошення (час від моменту виявлення займання до моменту виходу води з найбільш віддаленого зрошувача) не повинна перевищувати 3 хв, тривалість зрошення з розрахунковою витратою - 75 хв.

Система водоподачи повинна мати автоматичний (гідропневматичне установку) і основний водоживильник. Основним водоживильник стаціонарної системи зрошення є спеціальна насосна станція, обладнана стаціонарними насосами.

Контрольно-пускові клапани рекомендується розташовувати в підземних залізобетонних камерах з позитивною цілорічної температурою поблизу що захищається групи резервуарів з урахуванням переважаючого напрямку вітрів. Вони можуть розміщуватися і в опалювальних приміщеннях на безпечній відстані від резервуарів.

Трубопроводи мережі зрошення резервуарів повинні задовольняти вимогам розділу 5 «Вказівок з проектування спринклерних і дренчерних установок СН75-66». Сухотруби рекомендується застосовувати з внутрішнім антикорозійним покриттям.

При використанні труб без антикорозійного покриття перед зрошувачем необхідно встановлювати пристрій для уловлювання окалини та інших сторонніх включень, здатних засмітити зрошувачі.

Для зрошення залізничних слівноналівних естакад водою під час пожежі можуть бути застосовані стаціонарні лафетні стовбури або стаціонарні установки з подачею води з зрошувачів.

Лафетні стовбури для зрошення естакад рекомендується встановлювати на спеціальних вишках. Пускводи до лафетним стовбурах повинен здійснюватися як вручну, так і дистанційно. Місце установки стовбурів вибирається з умови, що кожна цистерна, яка перебуває в межах естакади, одночасно може зрошуватися струменями з двох лафетних стволів.

«Охорона праці і техніка безпеки в газовому господарстві»,
А.Н. Янович, А.Ц. Аствацатуров, А.А. Бусурін