Резервуар, який використовується для зберігання стоків, може бути виготовлений з різних матеріалів, це:
- полімерні матеріали (поліетилен, поліпропілен);
- склопластик;
- залізобетон.
Набагато рідше використовуються металеві ємності. Справа в тому, що метал піддається корозії, а якщо використовувати нержавіючу сталь, то септик накопичувач обійдеться занадто дорого.
Залізобетонні ємності мають значну вагу, тому для їх установки необхідна вантажопідйомна техніка. Втім, можна обійтися і без техніки, якщо виготовити монолітний корпус. Для цього доведеться зібрати опалубку, встановити арматуру і залити цементний розчин.
Перевагою залізобетонної конструкції є те, що, завдяки вазі, установка ніколи не спливе, зруйнувавши всю систему каналізації. А ось пластикові та склопластикові ємності легкі, їх простіше встановити, але зате їх потрібно «якір», тобто, закріплювати ременями на попередньо укладеної на дні залізобетонній плиті.
- на об`єктах, де витрата води невеликий;
- на ділянках, де геологічні умови не дозволяють організувати грунтову доочищення. Так буває, якщо УГВ високий, або грунт погано вбирає воду.
Плюси і мінуси
Перед покупкою необхідно оцінити недоліки установки, а також позитивні моменти їх використання. Почнемо з плюсів:
- Екологічна безпека. При використанні даної схеми каналізації повністю виключене проникнення забрудненої рідини в грунт.
- Універсальність. Накопичувачі можна використовувати в будь-якому режимі, накопичувачі нечутливі до великих залповим скиданням, а також до якості стоків.
- Простий монтаж. Установка накопичувача - це максимально простий процес, так як не потрібно будувати поля фільтрації, підключати електроживлення та ін. Головне - правильно прокласти зовнішній трубопровід, труби повинні знаходитися під певним ухилом, в іншому випадку, будуть часто утворюватися засмічення.
- Невибагливість до умов. Встановлювати накопичувач можна при будь-яких властивостях грунту і при будь-якому УГВ.
Менш вдале рішення - накопичувач, побудований з цегли. Цегляна кладка не забезпечує досить високий рівень герметичності, тому доводиться вживати додаткових заходів по гідроізоляції.
Можна зібрати резервуар з колодязних кілець. Однак в цьому випадку, обсяг накопичувача буде обмежений діаметром кілець. Крім того, місця стиків елементів конструкції доведеться додатково гідроізолювати.
Отже, накопичувальний септик може бути встановлений в системі місцевої каналізації, якщо обсяг стоків невеликий, або геологічні умови не дозволяють використовувати пристрої для грунтової доочищення. Експлуатація системи каналізації, обладнаної накопичувачем, обійдеться недешево, так як у міру заповнення ємності доведеться здійснювати відкачку відходів з використанням спецтехніки асенізаторів.